Початок у статті — «Мауглі — реальність?»
Перевчити цих дітей, прищепити їм навички людського існування майже неможливо. Якщо в творі про Мауглі події розвиваються за найвищими законами людської моралі, то в реальному житті все набагато складніше. Ще в XVII ст.. відомий шведський учений Карл Лінней здійснив величезну роботу з класифікації тваринного світу. Вона стала підґрунтям сучасної біології. В тій частині праці, що стосувалася людини, Лінней виділив в особливий розділ так звану «Людину розумну здичавілу».
Читай:Мауглі — реальність?
До так званої третьої цивілізації сучасні дослідники відносять тих дітей, які почали своє життя серед тварин у лісах і джунглях. Ці вчені вважають, що мауглі вже не люди в повному розумінні, однак ще й не звірі. Фізіологія не дозволяє їм спритно й швидко втікати від небезпеки, знаходити вдосталь харчу, змагатися за лідерство у зграї. Вони, звичайно, набувають загостреного нюху, їхні голосові зв’язки призвичаюються до гарчання й виття, навіть очі в декотрих із них світяться в темряві. Одначе, цілковито опанувати життям дикої природи їм не дано. В співтоваристві людей часом після впертої багаторічної роботи, що проводилася з ними, вони набували, як висловлюються психологи, «приблизно людського обличчя». Проте випадки повернення таких людей до нормального життя досі не відомі.
Якщо ви знаєте ще цікаві історії про так званих «мауглі», пишіть нам на електронну пошту яку знайдете тут