Сенат США погодив двопартійний законопроєкт, який може кардинально змінити санкційну політику проти Росії. Якщо раніше головною мішенню була Москва, то тепер під удар можуть потрапити країни, які продовжують купувати російську нафту й газ або допомагають обходити санкції.

@ new-s.com.ua
Новий законопроєкт, про який повідомило Bloomberg, підтримали представники обох партій. Документ продовжує дію Iran Sanctions Act до 2031 року та надає президенту США нові повноваження щодо економічного тиску на найбільших імпортерів російських енергоносіїв.
На практиці йдеться про можливість запровадження 500% мит на російські товари, що імпортуються до США, а також додаткових тарифів до 100% проти п’яти найбільших покупців російської нафти й газу та п’яти країн, які допомагають обходити енергетичні санкції.
Санкції вперше зміщують фокус із Росії на її клієнтів
Найважливіша зміна полягає не лише в розмірі мит, а в самій логіці санкційної політики. Досі Захід переважно карав російські банки, нафтові компанії та підприємства. Тепер США фактично переходять до моделі системних вторинних санкцій.
Це означає просте правило: чим більше країна купує російської нафти чи газу, тим вищий ризик отримати американські торговельні обмеження.
Під найбільшим потенційним тиском опиняються:
- Індія — один із ключових покупців російської нафти після 2022 року;
- Китай — найбільший світовий імпортер російських енергоносіїв;
- Логістичні хаби — держави, які використовуються для фінансового обходу санкцій.
Чому документ викликає суперечки у США
Новий закон дає президенту дуже широкий інструмент тарифного впливу. Критики побоюються, що під приводом санкцій його можна використовувати як елемент масштабної торгової війни щодо Китаю чи Індії.
Такі побоювання небезпідставні. Торік адміністрація Дональда Трампа вже вводила 25% мито на індійські товари через закупівлю російської нафти, хоча згодом його скасували після досягнення ширших домовленостей із Делі. Санкції перетворюються на інструмент переговорів з найбільшими економіками світу.
Що це означає для Росії та України
Для Кремля головна проблема полягає не в прямому експорті товарів до США, який сьогодні є мінімальним. Набагато небезпечніше інше: якщо великі покупці почнуть боятися американських тарифів, вони вимагатимуть від Москви ще більших знижок або скорочуватимуть закупівлі.
Це означає автоматичне зменшення нафтових доходів, які залишаються основним джерелом фінансування російського військового бюджету.
Для України законопроєкт має одразу кілька позитивних аспектів:
- Санкційний тиск переноситься на покупців, а отже зростає токсичність російського експорту;
- Iran Sanctions Act продовжується до 2031 року, що підтримує тиск на Тегеран — головного постачальника дронів для РФ;
- Формується довгострокова архітектура обмежень на кілька років уперед.
Також читайте: Невидимі для російської ППО: що відомо про секретну британську РЕБ, яку масово отримають ЗСУ.
Нюанс від «Нюансо»
Головна новина — не самі 500-відсоткові мита, які можуть так і не бути застосовані в повному обсязі. Значно важливіше те, що Вашингтон змінює саму модель економічного тиску. Якщо раніше санкції були спрямовані проти продавця, то тепер під ризиком опиняється покупець.
Для Росії це означає, що кожен танкер із дешевою нафтою перетворюється на проблему для країни, яка вирішить його придбати. І саме ця невизначеність здатна вдарити по російських нафтових доходах сильніше, ніж черговий пакет персональних обмежень.
