На носі новий рік. Кожен робить певні висновки про свої досягнення, втрати, злети чи падіння. Згадують всіх знайомих, уроки життя …і так далі. Зважаємо на це все, робимо порівняльну табличку «+» і «–». Та чи потрібно?
Згадаймо час, коли ми були дітьми. З цього приводу гарно висловився Антуан де Сент Екзюпері«Усі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це пам’ятає». Справді, ми не згадаємо період, коли мислення дитяче переросло в доросле. Деякі випадки примушують задумуватись над цим. Одна мама, Катерина Перконос, розповіла цікаву історію. Зміст приблизно такого типу: її 4-річна дитина гралась пластиковим телефоном. Догралась до такого, що на екрані з’явились дві подряпинки. Дитина не розгубилась, сказала, що її телефон має ще дві додаткових «новеньких кнопочки».
Читай:Не вбий у собі дитину
Мабуть, кожному з нас не завадить кожну подряпину у душі сприйняти як новеньку кнопочку. Як би нам не було боляче, треба навчитись сприймати все в позитивному ключі. Все-таки у нашій душі з’явились «новенькі кнопочки», які матимуть змогу додати нові функції для удосконалення. Тому аж ніяк не потрібно сприймати негаразди як травму!
Читай:Чого нас можуть навчити діти?
Пошукайте й ви «корисні кнопочки» за минулий рік, визначте їх функціональні можливості.
