У Наддніпрянській Україні та у Гуцульщині Маланка і Щедрий вечір входить до дванадцятиденних свят різдвяного циклу. На цих територіях відбувалось безліч обрядових дійств: парубоча та дівоча Маланка, дитяча коза, щедрування. На жаль, у сучасному світі традиції призабулись. Лише в окремих регіонах вони зберегли свою цінність.
У Галицькому Поділлі щедрим вечором називають вечір перед Водохрещем, таку ж вечерю у центральній Україні називають Голодною кутею. Головний пароль Щедрого вечора — колядки та щедрівки, без яких не сідали вечеряти. Перед вечерею теж вся сім’я молиться. Цього разу готують 9 страв, головні — кутя, печені пироги та узвар. Пироги накладають гіркою у великі миски — символ багатства та достатку.
Читай також:Маланка чи Меланія
Як смеркне щедрувальники розпочинають ходу по селу. Вони умовно поділені на дівочі та парубочі гурти. Різниця полягала у тому, що дівчата щедрували під вікнами, а юнаки просились до хати. Також часто щедрувальники одягнені у костюми: Маланка, Василь, ведмідь, коза, циган, дід з бабою… Маланка — хлопець, одягнений у лахміття, щоки і губи нафарбовані буряком або калиною, брови та вії — саджею. Парубок, який був одягнений вивернутий кожух, грав роль кози. Між роги прикріплювали дзвоник, ззаду – хвіст з віника. Роль Василя виконує дівчина.
Коли підходять до вікна, переодягнені актори просять пощедрувати. Після отримання дозволу господарів розпочинають виставу.
На Тернопільщині, на жаль, лише у Борщівському районі збережено традиції святкування Маланки.