День Подяки — одне з небагатьох свят, яке не прив’язане до релігії та не продається у вигляді подарункових наборів. Його головний зміст — зібратися разом і подякувати за те, що є.
@ new-s.com.ua
Щороку в четвертий четвер листопада американці масово беруть квитки додому, готують індичку і дивляться футбол. День Подяки — свято, яке об’єднує більше людей, ніж Різдво, і не має жодного комерційного тиску у вигляді обов’язкових подарунків. Як воно з’явилося — і що залишилося від оригіналу.
Звідки все почалося: пілігрими і корабель “Мейфлауер”
На початку XVII століття в Англії група протестантів-сепаратистів вирішила відокремитися від англіканської церкви та заснувати власну громаду. Влада почала переслідувати їх. Спочатку вони втекли до Голландії, де прожили кілька років, але інтегруватися у голландське суспільство не вдалося.
У 1620 році група з 102 людей — яких пізніше назвуть пілігримами — сіла на корабель “Мейфлауер” і вирушила до Північної Америки. Мета — англійські колонії у Вірджинії.
9 листопада 1620 року вони досягли мису Код у Массачусетсі — на кілька сотень кілометрів північ від запланованого місця. Зима вже наближалася. Пілігрими вирішили залишитися тут і заснували поселення, яке назвали Плімут.
Перша зима виявилася катастрофічною. Холод, хвороби, нестача їжі. До весни 1621 року загинула майже половина пілігримів — 45 з 102 осіб.
Індіанці, які врятували колоністів
Навесні 1621 року пілігрими налагодили контакт з місцевим плем’ям вампаноаг. Один із членів племені — Скванто, який раніше побував у Англії і знав англійську мову — став посередником між пілігримами та вождем Массасойтом.
Скванто навчив колоністів вирощувати кукурудзу, гарбуз і квасолю, показав, де ловити рибу і як полювати. Без цієї допомоги поселення навряд чи пережило б ще одну зиму.
Восени 1621 року пілігрими зібрали перший урожай. На честь цієї події вони влаштували триденне свято і запросили своїх союзників-індіанців. За різними оцінками, на святкуванні було близько 50 пілігримів і 90 вампаноагів.
Меню першого свята Подяки дослідники відновили за збереженими записами: оленина, різноманітна птиця (не обов’язково індичка), молюски, риба, кукурудза, гарбуз. Жодного картопляного пюре — картопля тоді ще не була поширена у Північній Америці.
Від місцевого свята до національного
Наступні 150 років День Подяки відзначали нерегулярно — у різних колоніях, у різний час, з різних приводів. Єдиного стандарту не було.
У 1789 році президент Джордж Вашингтон проголосив 26 листопада Днем Подяки спеціальним указом. Але свято ще не стало щорічним.
Ключову роль у перетворенні Дня Подяки на щорічну традицію відіграла письменниця і редакторка Сара Джозефа Гейл. Вона 36 років — з 1827 до 1863 року — писала листи президентам з проханням зробити свято офіційним та щорічним. Врешті президент Авраам Лінкольн у 1863 році, під час Громадянської війни, підписав відповідний указ. День Подяки став щорічним святом в останній четвер листопада.
У 1941 році Конгрес остаточно закріпив дату: четвертий четвер листопада.
Чому саме індичка
Жодних документальних підтверджень того, що на першому святі 1621 року їли саме індичку, немає. У записах згадується “птиця” — дослідники вважають, що це могли бути дикі качки або гуси.
Версій кілька. За однією — індичка з’явилася як символ через книгу Сари Джозефи Гейл “Мері і її ягнятко” (1827), де описується святковий обід з індичкою. За іншою — просто тому що птиця велика, смачна і підходить для великої родинної трапези.
Сьогодні статистика однозначна: за даними Національної федерації індиків США, щорічно на День Подяки американці з’їдають близько 46 мільйонів індиків.
З 1947 року існує традиція “помилування індички” — президент США офіційно “милує” одну індичку, яку не подадуть на стіл. Традиція перетворилася на щорічну медіаподію.
День Подяки сьогодні
День Подяки у США відзначають у четвертий четвер листопада. У Канаді — у другий понеділок жовтня (канадський врожай збирається раніше через клімат).
Свято залишається одним із найбільших за кількістю подорожей: за даними AAA, щороку на День Подяки у США подорожують понад 55 мільйонів людей — переважно до родичів.
Традиційні елементи:
- Родинна вечеря з індичкою, начинкою, гарбузовим пирогом і журавлинним соусом
- Парад Macy’s у Нью-Йорку — проводиться з 1924 року, збирає 3.5 мільйони глядачів на вулицях і ще 28 мільйонів біля екранів
- Футбол — матчі NFL у День Подяки стали окремою традицією з 1934 року
- Чорна п’ятниця — наступного дня після свята, старт різдвяного шопінгу
Тіньова сторона свята
Офіційна версія про “дружбу пілігримів і індіанців” — спрощена.
Відносини між колоністами і корінними народами після 1621 року швидко погіршилися. Вже у 1637 році англійські колоністи влаштували різанину племені пекот. Війна короля Філіпа (1675-1676) знищила більшість племен Нової Англії.
Для частини корінних американців День Подяки — не свято, а День Скорботи. З 1970 року представники різних племен збираються у Плімуті щороку в четвертий четвер листопада, щоб вшанувати пам’ять предків.
Знання цього контексту не скасовує свято — але робить розуміння його історії чеснішим.
Чи є День Подяки в інших країнах
Свято, схоже за змістом — подяка за врожай і добробут — існує у різних культурах:
- Канада: другий понеділок жовтня, з 1879 року офіційне свято
- Японія: Кінро канся но хі (День подяки праці) — 23 листопада, державне свято з 1948 року
- Німеччина: Ернтефест (Свято врожаю) — перша неділя жовтня
- Великобританія: Harvest Festival — традиція збору врожаю в церквах, вересень-жовтень
Ідея зупинитися і подякувати за те, що є — виявляється, не американський винахід. Просто американці перетворили її на найбільше родинне свято року.
Також читайте: Хеллоуїн: від кельтського Соуїну до сучасного свята.
Чотириста років — і свято не зникло, а стало більшим. Мабуть, тому що його суть проста і не прив’язана до конкретної релігії чи культури: зібратися з близькими і сказати дякую за те, що маєш.
