У 1606 році велике угрупування англійців відокремилось від тодішньої англіканської церкви з метою створення власної. Англійська влада розпочала переслідувати непокірних громадян. Останні вирішили тікати до Голландії. Несолодко було емігрантам на чужій території, хоча голландці поставились до них терпимо. У Північній Америці утворилися англійські колонії, тому вони вирішили направити шлях туди.
З корабля «Мей-флауер» («Травнева квітка») 9 листопада 1620 року вийшли пілігрими на мис Кейд-Код, що простягся вздовж узбережжя Массачусетської затоки. Стукала вже у двері зима. Вирушати в дорогу у Вірджинію — кінцевий пункт подорожі — вже здавалось небезпечним. Тому пілігрими вирішили у цих краях залишитися. Згодом вони охрестили цю територію Новою Англією.
11 листопада перше угрупування емігрантів вийшли на розвідку. Вони зупинились на березі, де сьогодні — місто Плімут, і з часом створили свої перші поселення. Будову фортеці було перервано через холод відсутність їжі. Через цю зиму тяжко захворіли, а з часом й загинули багато пілігримів. Ті, хто вижили, навесні 1621 року подружились з індіанцями. Останні навчили емігрантів вирощувати гарбузи і кукурудзу.
Восени колоністи зібрали перший урожай. У честь цієї події пілігрими влаштували свято, яке назвали Подяка. На нього запросили своїх друзів-індіанців. Перше святкування Подяки затяглося на три дні, протягом яких чужинці та їхні гості пригощались гарбузом, кукурудзою та смаженою індичкою.
Від того часу це свято відзначають регулярно. Президент Дж. Вашингтон у 1789 році узаконив його спеціальним указом. Це свято стали називати Днем Подяки. Офіційно дата носить дуже довгу назву: «День подяки за благословення минулого року, який історично є націоіональним та релігійним святом, початок якого кладений пілігримами».
День Подяки святкують в останній четвер листопада.
