15 листопада в японських синтоїстських храмах з’являються дівчатка у яскравих кімоно і хлопчики у шовкових одежах — діти, яким цього року виповнилося три, п’ять або сім. Решта чекає свого року.
@ new-s.com.ua
Серед усіх дитячих свят у світі Ситі-го-сан виділяється однією особливістю: воно не для всіх дітей одночасно. Якщо вашій дитині цього року виповнюється чотири або шість — доведеться почекати. Японці мають для цього дуже конкретне пояснення.
Що означає назва і звідки ці числа
Ситі-го-сан (七五三) дослівно перекладається як “сім-п’ять-три” — рівно у такому порядку, від більшого до меншого. Свято відзначається 15 листопада і стосується дітей трьох, п’яти і семи років.
Вибір саме цих чисел — не випадковий і не декоративний. У японській (і ширше — китайській) культурній традиції непарні числа вважаються щасливими, такими що несуть позитивну енергію. Парні числа — навпаки, несприятливими. Тому перші три непарних числа після одиниці і стали основою свята.
Є і практичне пояснення, яке корениться в історії. У феодальній Японії дитяча смертність була надзвичайно високою. Три, п’ять і сім років були важливими рубежами: дитина, яка їх пережила, мала непогані шанси вижити й далі. Свято було формою подяки богам за те, що дитина дійшла до цього віку живою і здоровою.
Хто і як відзначає: різниця за віком і статтю
Свято має різне значення для різного віку — і традиційно розрізняється для хлопчиків і дівчаток.
Три роки. Відзначають і хлопчиків, і дівчаток. Вік, коли дитині вперше дозволяли відростити волосся: до цього за традицією голили наголо. Зараз цей звичай зберігся лише символічно.
П’ять років. Традиційно хлопчиків. Саме у п’ять хлопчика вперше одягали хакама — широкі штани-спідницю, частину чоловічого традиційного костюма. Це символізувало перший крок до дорослого чоловічого світу.
Сім років. Традиційно дівчаток. У сім років дівчинку вперше підперізували справжнім обі — широким поясом кімоно, який носять дорослі жінки. До цього дітей підперізували простим шнурком. Перший обі означав: дитинство закінчується, починається інший етап.
Сучасна Японія дещо пом’якшила ці межі: сьогодні частина сімей відзначає Ситі-го-сан для всіх дітей незалежно від статі у всі три вікові рубежі.
Похід до храму: серце свята
Головна подія Ситі-го-сан — відвідування синтоїстського храму. Батьки приводять дитину до місцевого святилища, де священик проводить обряд очищення і благословення — хайтен або гошінко.
Сім’я дякує богам-ками за те, що дитина здорова і жива, і просить захисту та благополуччя на майбутнє. Це одночасно подяка за минуле і прохання на майбутнє — характерна для синтоїзму двоїста природа ритуалу.
Після храму — фотографування. У сучасній Японії знімки у кімоно на фоні храму є обов’язковою частиною свята. Фотостудії та ательє кімоно роблять основну частину річного доходу саме у листопаді.
Кімоно: найдорожча частина свята
Традиційне вбрання — найпомітніша і найдорожча деталь Ситі-го-сан.
Дівчатка одягають яскраві шовкові фурісоде або хіфу — кімоно з довгими рукавами, прикрашені квітами, птахами, орнаментами. Широкий пояс обі зав’язується позаду великим бантом — він піднімається, як крила метелика.
Хлопчики у п’ять років одягають хакама поверх кімоно і часто хаорі — коротке кімоно-накидку.
Кімоно для Ситі-го-сан — дорогий одяг. Нове традиційне вбрання для дитини може коштувати від 30,000 до кількох сотень тисяч єн. Тому більшість сімей або орендують кімоно (оренда з укладанням обі коштує 10,000-50,000 єн), або передають у спадок від старших дітей.
Індустрія оренди кімоно для Ситі-го-сан — окремий великий бізнес. Бронювати костюм у популярних ательє у великих містах потрібно за кілька місяців.
Тисяча років: як свято змінювалося
Ситі-го-сан має документовану історію, що сягає принаймні епохи Хейан (794-1185). Тоді це були окремі аристократичні ритуали, кожен зі своєю назвою.
Камісіги — обряд першого причісування у три роки.
Хакагі — перше одягання хакама у п’ять років для хлопчиків.
Обітокі — перший справжній пояс обі у сім років для дівчаток.
Об’єднати ці три ритуали в одне свято з єдиною датою 15 листопада вперше почали у регіоні Канто (сьогодні — Токіо) у період Едо (1603-1868). Поступово традиція поширилася на всю країну.
Дата 15 листопада також пов’язана з астрологічним календарем: у старій японській системі цей день вважався особливо сприятливим.
Тисяча-сань-бяку: цукерки з особливим змістом
Невід’ємна частина Ситі-го-сан — довгі рожеві або білі солодкі палички у декорованих мішечках. Вони називаються тисяча-сань-бяку (千歳飴) — буквально “цукерки тисячоліття” або “цукерки довгого життя”.
Форма не випадкова: довгі тягучі цукерки символізують довге і здорове життя. Традиційно їхня довжина не перевищувала один сяку — близько 30 сантиметрів.
Мішечки для цукерок прикрашають журавлями і черепахами — традиційними японськими символами довголіття — а також соснами і бамбуком, які символізують стійкість.
Дитина має з’їсти цукерки повністю — це принесе здоров’я і довге життя. Враховуючи їхню довжину і в’язкість, задача нетривіальна.
Ситі-го-сан сьогодні
У сучасній Японії свято зберегло структуру, але набуло нових рис.
Дата стала гнучкішою. Офіційно — 15 листопада, але більшість сімей відзначають у найближчі до цієї дати вихідні, щоб не відривати батьків від роботи.
Вік рахується по-різному. Традиційно японці використовували “повні роки” — дитині, яка народилася у грудні, виповнювалось умовно “один рік” вже 1 січня наступного року. Сьогодні більшість сімей орієнтується на сучасну систему підрахунку — реальний вік у роках від народження.
Комерційна складова зросла. Окрім витрат на кімоно, сучасні сім’ї замовляють професійні фотосесії, банкети у ресторанах, сувенірну продукцію. За даними японської статистики, середня сім’я витрачає на Ситі-го-сан близько 50,000-80,000 єн.
Свято вийшло за межі синтоїзму. Навіть сім’ї, які не є практикуючими синтоїстами або буддистами, відзначають Ситі-го-сан як культурну традицію — так само, як у Європі нерелігійні сім’ї відзначають Різдво.
Ситі-го-сан і туристи
Для іноземних туристів, які опиняються у Японії у середині листопада, Ситі-го-сан — одна з найвізуальніших подій року. Синтоїстські храми у цей час переповнені сім’ями у традиційному вбранні.
Найпопулярніші місця для спостереження та фотографування: святилище Мейдзі у Токіо, Хейан-дзінгу у Кіото, Сумійосі-тайся в Осаці.
Фотографувати в японських храмах під час свята дозволено, але варто пам’ятати: це не вистава для туристів, а реальна родинна подія. Варто тримати дистанцію і не втручатися у приватні ритуали.
Також читайте: Хеллоуїн в Азії: як Токіо перетворив західне свято на косплей-фестиваль.
Ситі-го-сан — одне з тих свят, яке залишається живим не тому що держава його підтримує або бізнес активно продає. А тому що воно відповідає на щось дуже простий батьківський імпульс: зупинитися, подивитися на дитину, подякувати, що вона є, і попросити захисту для неї.
Форма — кімоно, храм, цукерки-тисячоліття — мінялася за тисячу років. Зміст залишився тим самим.
