На папері українці стали багатшими майже у 18 разів. Насправді ж купівельна спроможність середньої зарплати зросла лише трохи більше ніж утричі. Ми порахували, якою могла бути зарплата сьогодні, якби після Декларації про суверенітет економічні реформи запрацювали так само швидко, як у Польщі чи Чехії.
@ new-s.com.ua
Ми стали багатшими у 18 разів. То чому це майже ніхто не відчув?
На перший погляд, відповідь очевидна. Середня зарплата українця виросла з приблизно 31 долара у 1991 році до 566 доларів у першому кварталі 2025-го. Якщо дивитися лише на ці цифри, складається враження, що країна здійснила справжній економічний стрибок.
Але статистика любить створювати красиву картинку. Реальне життя — значно жорсткіше.
За оцінками економістів, реальна купівельна спроможність середньої зарплати за цей час збільшилася лише трохи більше ніж утричі. Решту номінального зростання поступово “з’їли” інфляція, девальвації, економічні кризи та війна.
Саме тому більшість українців не відчувають себе у 18 разів багатшими, хоча цифри у зарплатних відомостях говорять саме про це.
Найдорожча помилка незалежності коштує кожної зарплати
Коли 16 липня 1990 року Верховна Рада ухвалила Декларацію про державний суверенітет, йшлося не лише про політику. Документ фактично відкривав двері для побудови власної економічної системи: створення конкурентного ринку, приватизації та приходу іноземного капіталу.
На папері все виглядало логічно. У реальності країна отримала зовсім інший сценарій: гіперінфляцію, бартер, постійні девальвації та корупцію.
Реформи, які роками або відкладалися, або проводилися лише частково. Саме цей період багато економістів сьогодні називають початком “економіки втрачених можливостей”.
Чому Польща пішла в один бік, а Україна — зовсім в інший?
Саме це питання сьогодні дедалі частіше ставлять економісти. Аналітичні дослідження останніх років показують: якби Україна після проголошення суверенітету провела ринкові реформи такими темпами, як Польща чи Чехія, результат міг бути зовсім іншим.
За такими сценаріями реальний ВВП на душу населення у 2020-х роках міг бути приблизно у два-три рази більшим, ніж є зараз. А це означає зовсім інший рівень доходів населення.
Економісти оцінюють, що середня зарплата за такого сценарію могла б перебувати в межах 1000–1500 доларів на місяць. Це не обіцянка. Це математична модель, яка показує, скільки коштували Україні роки гальмування.
Скільки грошей ми фактично втратили? (Порівняння)
| Показник | 1991 рік | 2025 рік (реальність) | 2025 (сценарій швидких реформ) |
|---|---|---|---|
| Середня зарплата | ≈31 дол. | ≈566 дол. | ≈1000–1500 дол. |
| Купівельна спроможність | Базовий рівень | Трохи більше ніж у 3 рази вища | Помітно вища завдяки реальним доходам |
| ВВП на душу населення | Базовий рівень | Поточний | Орієнтовно у 2–3 рази більший |
| Прихід інвестицій | Перехідна економіка | Нижчі за потенціал | Вищі за рахунок довіри капіталу |
Цифри 2025 року виглядають добре. Але є нюанс
Якщо відкрити офіційну статистику, складається враження, що український ринок праці поступово оговтується. За даними Мінфіну, більшу частину 2025 року середня зарплата трималася в межах 26–27 тисяч гривень, а в грудні встановила локальний максимум — понад 30 тисяч.
Втім, уже січень 2026 року швидко повернув усіх до реальності — показник знизився.
Сам по собі цей спад не означає початку нової кризи. Він радше показує, наскільки українська економіка залишається крихкою та залежною від воєнних ризиків, державних видатків і сезонних факторів.
Чому Пенсійний фонд рахує одну зарплату, а Мінфін — іншу?
Пенсійний фонд використовує власну методику розрахунку, необхідну для обчислення пенсій. Саме тому середня зарплата за його даними у 2025 році становила близько 20,6 тисячі гривень, хоча за ринковими оцінками вона була вищою.
Водночас тенденція в обох джерел однакова: зарплати номінально зростають. Але це зростання залишається вкрай нерівномірним і залежить від сектору економіки.
Головна проблема — не розмір платіжки, а її купівельна сила
За останні десятиліття українці справді отримали доступ до товарів, про які в радянські часи можна було лише мріяти. Але разом із цим різко подорожчали житло, комунальні послуги, медицина та освіта, які формують повсякденний бюджет сім’ї.
Іншими словами, справа не в тому, скільки нулів з’явилося у платіжці. Справа в тому, що ці нулі можуть реально купити.
Також читайте: Огірки по 165 грн та кінець “сірої” оренди: два удари по гаманцю.
Підсумок: найдорожчий ресурс — це час
Україна пройшла величезний шлях від кількох десятків доларів на початку незалежності до майже шести сотень сьогодні. Це реальний прогрес.
Але ціна помилок 90-х років, витрачених на хаотичну приватизацію, слабкі інституції та відкладені реформи, вимірюється цілком конкретними сумами в гаманцях громадян. Головний економічний підсумок цих десятиліть: найцінніший ресурс країни — це не заводи. Це час. Якщо його втратити, наздоганяти доводиться десятиліттями.
