
@ new-s.com.ua
Попри наявність 303 мільярдів барелів нафтових запасів у надрах, повернення Венесуели на світовий ринок та нові контракти з американськими компаніями SLB і Hunt Oil дозволять додати лише 300 тисяч барелів видобутку на добу.
Як повідомляє портал OilPrice з посиланням на дані Semafor та Politico, американські сервісні гіганти розпочали впровадження ШІ-алгоритмів для буріння на родовищах державної компанії PDVSA. На тлі закриття Ормузької протоки США вже отримують понад 500 тисяч барелів венесуельської сировини на добу, що становить близько 40% поточного видобутку країни.
Інфраструктурний глухий кут Каракаса та обережність нафтових гігантів
Венесуела володіє приблизно 17% світових доведених запасів нафти, але через десятиліття санкцій, дефіцит інвестицій та руйнування енергетичної інфраструктури видобуває лише близько 1,25 млн барелів на добу, що становить ледь 1% світового ринку. Незалежні оператори, як-от техаська Hunt Oil, ризикують заходити у прямі угоди з Каракасом, тоді як найбільші світові мейджори ExxonMobil, Chevron і Shell вичікують повної політичної визначеності.
Навіть нові фіскальні стимули від тимчасової президентки Дельсі Родрігес не здатні швидко усунути хронічні проблеми: зношеність нафтопроводів, перебої з електропостачанням та дефіцит важкого обладнання. Реалістичний річний приріст у 300 тисяч барелів зміцнить позиції американських НПЗ у Мексиканській затоці, але не створить глобального цінового перелому на світових біржах.
Нюанс від «Нюансо»
Головний підступ венесуельського нафтового ренесансу криється в плутанині між геологічними запасами та реальними барелями в трубі. Мати 303 мільярди барелів важкої бітумної нафти в басейні Оріноко — не означає здатність швидко доставити її споживачам. Без капітального ремонту електромереж, розчинників для розрідження нафти та десятків мільярдів доларів прямих інвестицій Венесуела залишатиметься сировинним гігантом на папері, чий реальний експортний приріст не здатний компенсувати глобальні логістичні розриви.
Також читайте: Світовий нафтовий ринок знайшов обхід Ормузу та потрапив у п’ять нових пасток.
Венесуельська нафта повертається на ринок повільними кроками, доводячи, що технологічне відставання та зруйнована інфраструктура вимагають років відновлення навіть за наявності найбільших запасів планети.
