У середині листопада в Японії розгортається незвичайна торгівля. Торгівці на вулиці спеціально для дітей продають різні речі: іграшкові песики, дракончики, човни з веслярами, повітряні кульки. Малесенькі лялечки, дзвіночки, довгі білі, гарно розмальовані коробочки з тягучкою… Все це розкуповується у величезних кількостях для Свята дітей.
А між тим у цей день вшановують далеко не всіх юних японців. Вітають лише тих дітей, яким виповнилося три, п’ять і сім років. Чому така несправедливість?
Справа в тому, що для японців непарні числа — «три», «п’ять» і «сім» дуже важливі. Вони вшановують не лише трирічних карапузів-сан, п’ятилітніх малюків го та семирічних дітлахів-ситі. Новонароджені триденні немовлята також іменинники. А також крихітки, що досягли більш солідного віку, — п’яти і семи днів.
У наші дні свято Ситі-го-сан перетворилося у національний фестиваль. Новонародженого уперше приносять до цього храму, щоб представити божеству, через місяць після його появи на світ: дівчаток — на тридцятий день, хлопчиків — на тридцять перший.
А 15 листопада батьки у храмі дякують божеству за минулий рік і просять благословення на майбутній.
Батьки намагаються зробити це свято особливо пам’ятним для малюка. Хлопчики в яскравих шовкових одежах. Дівчатка у пістрявих і світлих кімоно з блискучим кільцем обі (широкий пояс) навколо грудей. Ці пояси виготовляють з жорсткого матеріалу (на кшталт парчі), тому твердий і блискучий бант піднімається на спині дівчинки, як крильця метелика.
У дім, де є дитина-іменинник, запрошують рідних, друзів і сусідів, які приносять малюкові подарунки. Саме свято не передбачає великих витрат: навіть малозабезпечені сім’ї можуть запросити кількох дорослих і дітей, тому що головне — не меню, а ігри та розваги.