Японський Новий рік побудований на ідеї, що перший день — провісник усього року. Тому кожна дія 1 січня є навмисною: що їсти, з ким прокинутися, що побачити уві сні і навіть як тягнеться локшина.

@ new-s.com.ua
Це продовження серії про японський Новий рік. У першій частині — кумаде, кадомацу, осусіхарай і хацумоде. У цій — те, що відбувається безпосередньо в останній вечір і перший день: ритуальна їжа, перший сон, ворожіння і новорічні ігри.
Читайте спочатку: Новий рік у Японії: граблі кумаде, ворота кадомацу і Божество Нового року (частина 1).
Сімендзіме: солом’яна мотузка і мандарин на дверях
Що таке сімендзіме? Сімендзіме (注連飾り) — новорічна прикраса у формі солом’яної мотузки, яку прикріплюють до дверей будинку або над входом. Вона є похідною від священної синтоїстської мотузки сіменава, яка позначає освячений простір.
До сімендзіме вплітають кілька символічних елементів:
- Різнокольорові паперові смужки (сіде) — знаки чистоти і освяченості
- Мандарин дайдай — символ тривалого родинного процвітання (слово “дайдай” омонімічне до виразу “з покоління у покоління”)
- Папороть варабі — символ відкритого майбутнього
- Омогото — зображення черепахи або журавля для довголіття
Мандарин на сімендзіме — не випадковість. Круглий, яскравий, золотистий — він є зоровим символом сонця і достатку. Круглі форми у японській традиції асоціюються з повнотою і завершеністю.
Сімендзіме прибирають разом із кадомацу 7 січня і спалюють у ритуальних вогнищах. До цього моменту новорічна прикраса охороняє дім від злих духів і запрошує Тосіґамі.
Омікудзі та ворожбити: дізнатися долю перед Новим роком
Напередодні і під час новорічних свят у японських містах і біля храмів з’являються ворожбити — люди з маленькими столиками, за певну плату розповідають про майбутнє.
Але значно більш поширеним є інституціоналізоване ворожіння: омікудзі (お御籤) — паперові передбачення, які продають у синтоїстських святилищах і буддистських храмах.
Що таке омікудзі? Омікудзі — смужки паперу з написаним передбаченням долі на найближчий рік. Відвідувач купує омікудзі, тягне випадкову смужку і дізнається свою “долю” за шкалою від “великої удачі” (дайкіті, 大吉) до “великого нещастя” (дайкьо, 大凶).
Повна шкала омікудзі має від 7 до 12 градацій залежно від святилища. Найпоширеніші:
- 大吉 (Дайкіті) — Велика удача
- 吉 (Кіті) — Удача
- 中吉 (Чюкіті) — Середня удача
- 小吉 (Сьокіті) — Мала удача
- 末吉 (Суекіті) — Майбутня удача
- 凶 (Кьо) — Нещастя
- 大凶 (Дайкьо) — Велике нещастя
Що робити з поганим омікудзі? Його зав’язують на спеціальних стійках або гілках сосни при святилищі — щоб залишити нещастя тут і не нести додому. Хороший омікудзі зазвичай зберігають при собі або у гаманці як амулет.
Щороку під час хацумоде японці витягають мільйони омікудзі. Святилище Мейдзі у Токіо продає близько 1 мільйона омікудзі тільки за перші три дні січня.
Тосі-коші соба: локшина, яка з’єднує роки
Що таке тосі-коші соба? Тосі-коші соба (年越し蕎麦) — традиційна страва японського новорічного вечора, яку їдять у ніч з 31 грудня на 1 січня. Назва перекладається як “соба, що переходить рік”: тосі — рік, коші — перехід.
Соба — тонка довга локшина з гречаного борошна. Чому саме вона?
Довжина нитки соби символізує довге і здорове життя — чим довша соба, тим довше прожиє той, хто її їсть. Тому вдома не прийнято різати або рвати собу перед подачею.
Гречка, з якої роблять собу, є стійкою рослиною — вона виживає навіть після урагану. Це символ здатності відновлюватися після труднощів.
Під час вечері вся родина стежить, як тягнеться соба. Якщо нитки тягнуться довго і не рвуться — добрий знак для достатку і благополуччя. Якщо рвуться — не обов’язково погана прикмета, але менш радісна.
Важливо: соба має бути з’їдена до опівночі. Залишити тосі-коші собу недоїденою на новий рік — погана прикмета.
За даними Японської асоціації виробників локшини, у переддень Нового року японці споживають близько 100 мільйонів порцій соби — рекордний показник для будь-якого свята в країні.
Нен-ватарі: різноманітність страв замість кількості
Японська новорічна кухня підпорядкована особливій філософії: важлива не кількість їжі, а розмаїтість страв.
Це принципово відрізняє японський підхід від, наприклад, грецького (“чим більше страв — тим більше їжі у році”) або українського (щедрий стіл як символ достатку).
У японській традиції майбутнє багатство родини визначається різноманітністю страв — нехай навіть у мізерних кількостях кожної. Логіка: різноманітність означає гармонію, повноту і відсутність нестачі в будь-якій сфері.
Саме тому осечі-рьорі, традиційна новорічна їжа, що розкладається у лакованих коробках, включає десятки різних страв невеликими порціями — кожна зі своїм символічним значенням і своїм смаком.
Першій день нового року: що і як робити
Японська традиція чітко визначає: те, як ти проведеш перший день нового року, відображає те, як пройде весь рік.
Пробудження: якомога раніше. Перший схід сонця нового року — хацухіноде (初日の出) — має особливе значення. Тисячі японців виходять на гірські вершини, пляжі або просто на балкони, щоб побачити перше сонце. Спостерігати хацухіноде вважається добрим знаком.
Перше вмивання. Вмиватися треба “молодою водою” — свіжою водою нового дня, принесеною або набраною вранці. Ця вода вважається очищувальною і цілющою.
Перший одяг. Вся сім’я вбирається у новий або найкращий одяг — ідеально у традиційне кімоно або хаорі-хакама. Зустрічати новий рік у старому, потертому одязі — поганий знак.
Перший сніданок. Традиційний новорічний сніданок — о-зоні (お雜煮): суп з рисовими пирогами мочі, овочами і куркою або рибою. Рецепт о-зоні різниться за регіонами Японії — у Токіо це прозорий бульйон, в Осаці — мутний з місо.
До о-зоні подають:
- Осечі з лакованих коробок
- Солені овочі
- Мочі — рисові пироги, що є символом сили і витривалості
Хацуюме: перший сон і кораблики під подушкою
Що таке хацуюме? Хацуюме (初夢) — перший сон нового року, якому японці надають пророче значення. Традиційно хацуюме — це сон у ніч з 1 на 2 січня.
Найщасливіші символи у хацуюме утворюють японський фразеологізм “ічі Фудзі, ні така, сан насубі” (一富士二鷹三茄子): перше — гора Фудзі, друге — яструб, третє — баклажан.
Чому саме ці три образи? Версій кілька, найпоширеніша пов’язує їх з провінцією Суруга (сучасна Сідзуока): там розташована Фудзі, там полювали на яструбів і вирощували перші сезонні баклажани.
Інші позитивні символи у хацуюме:
- Кораблі, завантажені скарбами (такарабуне) — символ удачі і достатку
- Дракон — сила і успіх
- Висхідне сонце — процвітання
Щоб побачити щасливий перший сон, японці кладуть під подушку маленьке зображення кораблів зі скарбами (такарабуне) із зображенням Семи богів удачі (Сітіфукудзін). Якщо хацуюме виявиться поганим — картинку пускають за водою, щоб “відправити” поганий сон.
Хагоіта та таконобрі: новорічні ігри
Японський Новий рік — ще й час традиційних ігор, більшість з яких зберігається від епохи Едо (1603-1868).
Хагоіта (羽子板) — традиційна гра для дівчаток. Гравці стають у коло і відбивають барвисті волани (хагоне) дерев’яними дощечками (хагоіта). Той, хто впускає волан, отримує “покарання”: йому малюють на обличчі тушшю або чорнилом. Звідси і радісний сміх — програш тут є частиною розваги, а не приводом для засмучення.
Самі хагоіта — дощечки для гри — є також традиційним новорічним прикрасою і подарунком. Великі художні хагоіта з зображеннями акторів кабукі або красунь у кімоно є справжніми творами мистецтва і коштують від кількох тисяч до кількох мільйонів єн.
Таконобрі (凧揚げ) — запуск повітряних зміїв — традиційна новорічна гра для хлопчиків. Японські традиційні змії (тако) бувають у формі риб, птахів, воїнів, геометричних фігур. Запуск змія символізує надіслання побажань до неба.
Карута (かるた) — карткова гра, в якій треба підібрати картку з ілюстрацією до картки з текстом вірша. Найпопулярніший варіант — огура хякунін-іссю (вірші ста поетів), класичний збірник японської поезії. Karuta — одна з небагатьох традиційних ігор, яка не тільки вижила, але й організована у вигляді офіційних змагань і має власну федерацію.
Прощання з Новим роком: как закривається святкування
Японці — за власним спостереженням — завжди шкодують, коли закінчується Осьоґацу. Перехід від святкового часу до буденного відбувається поступово.
7 січня — Дзіндзіцу, день семи трав. Традиційно їдять рисову кашу з семи весняних трав (нанакуса-ґайю) — для здоров’я і легкості після рясних новорічних застіль. Цього ж дня знімають кадомацу і сімендзіме.
15 січня — Кошоґацу (“Малий Новий рік”) — традиційне завершення новорічного циклу за місячним календарем. У деяких районах ще зберігаються ритуали цього дня.
Доназурі (どんど焼き) — ритуальне спалення новорічних прикрас. Кадомацу, сімендзіме і хагоіта, які використовувалися у грі, спалюють у спеціальних ритуальних вогнищах. Дим від вогнища, за повір’ям, несе молитви і побажання до неба. Людина, яка зігрілася біля цього вогню, захищена від хвороб на рік.
Також читайте: Новий рік у Греції: зовсім інша система ритуалів зустрічі нового року.
Японський Новий рік є, мабуть, найбільш rituально насиченим святом у світі: від осусіхарай у грудні до доназурі у середині січня — майже місяць навмисних дій, кожна з яких має свій зміст.
Соба, що тягнеться. Кораблики під подушкою. Перше сонце нового року. Це не забобони — це мова, якою культура розмовляє з часом.
І японці цю мову досі знають напам’ять.
