Шарль Перро народився у 1628 році і більшу частину життя пропрацював юристом при королівському дворі. Першу збірку казок видав у 68 років — і підписав ім’ям сина, побоюючись насмішок дворянського оточення. Збірку розкупили миттю.
@ new-s.com.ua
Він 40 років пропрацював чиновником. Захищав французьку мову від латині. Сперечався з академіками. А потім, коли більшість людей пишуть мемуари або відпочивають, — написав казки, які живуть уже три з половиною століття.
Хто такий Шарль Перро: не тільки казкар
Шарль Перро народився 12 січня 1628 року у Парижі. Помер 16 травня 1703-го. Прожив 75 років — довго навіть за нашими мірками, вражаюче для XVII століття.
Батько — П’єр Перро, юрист, людина вченого станку, але не аристократичного походження. Предки — торгівці. Першим у родині одружився з дворянкою саме батько.
Шарль навчався у Колеж де Бове в Парижі — один із кращих закладів того часу. Отримав юридичну освіту.
Але юристом у чистому вигляді не став.
Сорок років при дворі: інша кар’єра
Перро пробував різне. Допомагав братові-архітектору Клоду. Займався бухгалтерією. Потім — служба при Кольбері, міністрі фінансів Людовика XIV.
Саме там розпочалася його справжня кар’єра: не як письменника, а як культурного адміністратора.
У 1671 році Перро став членом Французької академії — найпрестижнішої літературної інституції Франції. Він брав активну участь у “Суперечці давніх і нових” (Querelle des Anciens et des Modernes) — одній із найважливіших культурних дискусій XVII-XVIII століть.
Суть суперечки: чи перевершують сучасні французькі автори давньогрецьких і давньоримських? Перро — незвично для свого часу — відстоював сучасників. Стверджував, що Корнель не гірший за Вергілія, а французька мова не поступається латині.
Це була позиція, яку мали сміливість займати небагато.
Казки у 68 років: як це сталося
У 1696 році, вже після виходу у відставку, Перро опублікував першу казку — “Спляча красуня”. Наступного року — збірку “Казки моєї матусі Гусині, або Казки і оповідання минулих часів з повчаннями”.
До збірки увійшли вісім казок: Спляча красуня, Червона Шапочка, Кіт у чоботях, Попелюшка, Мізинчик, Синя Борода, Рике з чубом, Феї.
Підписав — іменем свого молодшого сина П’єра.
Чому? Перро чудово розумів: дворянське оточення, академічні кола — засміють. Казка вважалася жанром низьким, народним, не гідним серйозного літератора. Підпис сина давав можливість зберегти обличчя.
Та не знадобилось. Збірка мала шалений успіх і витримала кілька видань за перший рік.
Звідки брав сюжети
Перро не вигадував казки з нічого. Він записував і обробляв народні оповіді — ті, що розповідали слуги, нянечки, прості люди.
“Казки моєї матусі Гусині” — це посилання на традицію сільських баб’ячих посиденьок, де розповідалися страшні і моральні історії.
Оригінальні народні версії були значно жорсткішими. Без щасливого кінця. Без моралі в кінці. Перро — адаптував. Додавав повчальні чотиривірші в кінці кожної казки, пом’якшував жорстокі деталі, вписував куртуазний французький колорит.
Наприклад: у народних варіантах “Червоної Шапочки” вовк з’їдає бабусю — і дівчинку не рятують. Крапка. У Перро — моральний висновок про небезпеку незнайомців.
Перро і бр. Грімм: спадщина через 100 років
Якоб і Вільгельм Грімм видали свої “Казки для дітей і сім’ї” у 1812 році — через 115 років після Перро. Дослідники давно помітили збіги сюжетів.
Попелюшка, Спляча красуня, Червона Шапочка — версії цих казок є і у Перро, і у братів Грімм. Але деталі відрізняються.
У Перро Попелюшка отримує скляний черевик. У Грімм — золотий. У деяких дослідників є думка, що “verre” (скло) у Перро — помилка переписувача замість “vair” (хутро). Але ця версія не доведена.
Обидва традиційні корпуси казок черпали з одного джерела — усної народної традиції. Перро зробив це першим у літературній формі.
Спадщина: чому “Попелюшку” знають усюди
Перро першим у Європі надав народній казці літературний статус. До нього казка не вважалася “справжньою літературою”.
Після нього — вже не могла не вважатися.
За словами французького літературознавця Марка Сорьяно, автора фундаментального дослідження “Les contes de Perrault” (1968): Перро не просто записав казки — він створив жанр. Літературна казка як форма мистецтва починається з нього.
Три з половиною столітньля по тому казки перекладені більш ніж 50 мовами. Екранізовані сотні разів — від класичних мультфільмів Disney до сучасних переосмислень. Розіграні в театрах усього світу.
FAQ: Часті питання про Шарля Перро
- Казка вважалася “низьким” жанром, негідним академічного літератора
- Перро побоювався насмішок дворянського оточення і Французької академії
- Підпис П’єра Перро (сина) давав захист від критики
- Авторство Шарля Перро сьогодні є загальновизнаним фактом у літературознавстві
- Спляча красуня, Червона Шапочка, Синя Борода — найвідоміші
- Кіт у чоботях, Попелюшка, Мізинчик, Рике з чубом, Феї — у тій самій збірці 1697 року
- Також написав три казки у віршах: Гризельда, Потішний бажання, Осляча шкура
- Загалом — 11 казок, які стали основою жанру літературної казки
- Перро — французька куртуазна традиція, моральні повчання у кінці, більш вишуканий стиль
- Брати Грімм — германська народна традиція, більш суворі версії, менше придворного лиску
- У Перро Попелюшка отримує скляний черевик, у Грімм — золотий
- Обидва спираються на усну народну традицію, але обробляли її по-різному
- Оригінальні версії містять дорослі теми: насильство, смерть, влада, соціальна нерівність
- Перро адаптував народні оповіді, але не “дитячував” їх повністю
- Казки задумувалися як читання для всієї родини, а не виключно для дітей
- Сучасні дитячі версії — значно м’якші за оригінали XVII століття
Також читайте: Хеллоуїн: ще одне свято, де народна традиція і письменницька обробка переплелися нерозривно.
Перро прожив 75 років. Більшість із них — чиновник, академік, учасник культурних суперечок.
Останні сім — казкар.
Саме останні сім пережили все інше.
