Напевно, кожен другий українець зачекає на іншого перехожого, або кине камінчик, коли чорна кішка перейде дорогу. Особисто мені, здається, що саме у той момент наша віра настільки міцніє, що впродовж дня до нас так і липнуть негаразди. То чи насправді чорна кішка — це знак зла, нечистої сили?
Зародження феномену чорного кота знаходять ще в історії Єгипту. У вигляді чорної кішки та ще й з котячою головою зображували богиню веселощів та радощі Бастет.
В греко-римській культурі кота вважали супутником Діани. У Римі за те, що він не хотів підкорятись, не піддавався дресурі та мав «незалежний» характер, став емблемою волі.
Американські індіанці сприймали чорного кота як знаком крадіжки. У кельтів — символ смерті.
У китайців «вусатий» муркотун належить до частини «інь», його наділяють здатністю спілкування з лихими силами, можливостями змінювати форму. Тоді як у японців чорний кіт — знак, що вселяє надію на мирний відпочинок.
То чи ж потрібно так однозначно ставитись до забобонів? Краще погодитись з думкою американського коміка Граучо Маркса, що переконував: «Чорна кішка, яка перейшла вам дорогу, означає лише те, що вирушила у своїх справах».
У Скандинавських країнах чорного кота завжди зображували з богинею любові та краси Фреєю.
