@ US Navy
Військово-морські сили США офіційно оприлюднили характеристики нової наддалекобійної ракети класу «повітря-повітря» AIM-424 Malice масою 680 кілограмів та радіусом дії понад 463 кілометри.
Згідно з офіційним звітом на порталі ВМС США, розробником нової системи виступає оборонний гігант Raytheon. Твердопаливна ракета призначена для озброєння літаків четвертого, п’ятого та шостого поколінь, реалізуючи доктрину гарантованого знищення літаків противника до моменту їхнього виходу на дистанцію пуску.
Габарити важкого класу та концепція знищення цілі на межі 463 кілометрів
За масогабаритними показниками AIM-424 LRAAM суттєво перевершує стандартне авіаційне озброєння: при довжині 4,11 метра та діаметрі 34 сантиметри вона важить 680,4 кг і несе осколково-фугасну бойову частину. Офіційно заявлена дальність понад 250 морських миль (463 км) є лише гарантованим нижнім порогом, що дозволяє уражати стратегічні повітряні цілі — літаки дальнього радіолокаційного виявлення, повітряні танкери та бомбардувальники — задовго до входу в зону дії ворожої ППО.
Попри оприлюднення базових розмірів, Пентагон зберіг у таємниці тип головки самонаведення, швидкість польоту та інтеграційні схеми підвіски на конкретних винищувачах. Для успішного пуску на такі відстані бортового радара літака недостатньо, тому ракета працюватиме виключно у складі єдиної цифрової мережі з літаками ДРЛВ та супутниковими системами наведення.
Нюанс від «Нюансо»
Головний стратегічний нюанс програми AIM-424 полягає у зміні самої філософії повітряного бою. Пентагон остаточно відмовляється від маневрених сутичок на користь концепції “першим побачив — першим знищив” на граничних відстанях. Проте 680-кілограмова ракета здатна діяти на дистанції у 463 км лише як ланка єдиної розвідувальної мережі. Без літаків ДРЛВ, супутникового цілевказання та захищених каналів зв’язку наддалека ракета перетворюється на дорогий балістичний тягар.
Також читайте: Шведська Saab представила надзвуковий стелс-дрон за сорок мільйонів доларів.
Розробка ракети Malice підтверджує перехід американської палубної авіації на наддалекобійні рубежі перехоплення, де перевага у повітрі визначається виключно швидкістю виявлення цілі на великій глибині.
