@ NASA/ S. Gezari (JHU)/ J. Guillochon (UCSC)
Астрофізики Сіракузького університету розгадали дворічну таємницю згасання спалахів світла від зірок, які неодноразово проходять повз надмасивні чорні діри та дивом уникають повного поглинання.
Згідно з дослідженням, опублікованим у престижному виданні The Astrophysical Journal, у центрі більшості галактик надмасивні чорні діри масою в мільйони сонячних мас розривають наближені об’єкти не завжди з першого разу. Вчені виявили близько десяти унікальних систем, де зірка здійснює серію гравітаційних проходів, щоразу вивільняючи світловий сплеск.
Механізм Гіллса та швидкість обертання як ключ до порятунку зірки
У чотирьох із відомих систем яскравість кожного нового спалаху поступово згасала, що тривалий час суперечило комп’ютерним моделям. Розгадати цей парадокс вдалося докторантці Ананьї Бандопадхяй та професору Еріку Кафліну, які включили в розрахунки фактор початкового власного обертання небесного тіла.
Коли гравітація чорної діри руйнує подвійну зоряну систему, одного компаньйона викидає у міжгалактичний простір на шаленій швидкості, тоді як другий захоплюється на витягнуту орбіту і успадковує швидке обертання через механізм Гіллса. Оскільки зірка вже має високу швидкість обертання, чорна діра не здатна додатково розкрутити її під час наступних зближень, що забезпечує стабільний час падіння зірваної плазми та плавне згасання пікової яскравості спалахів.
| Астрофізичний параметр | Фактичні спостережні дані |
|---|---|
| Відомі повторювані системи | Близько 10 об’єктів у каталогах |
| Системи зі спалахами, що згасають | 4 підтверджені спостереженнями |
| Інтервал між зближеннями зірки | Від кількох місяців до кількох років |
| Тривалість світлового спалаху | Від кількох діб до місяців |
Нюанс від «Нюансо»
Головний практичний інсайт цього відкриття полягає в тому, що астрофізичні формули описують процеси безпосередньо у нашому власному космічному домі. Той самий механізм Гіллса пояснює рух загадкових зірок навколо Стрільця A* — надмасивної чорної діри в серці Чумацького Шляху.
Замість абстрактних фантазій наука доводить: зорі біля космічних прірв є не безсилими жертвами, а носіями давньої історії розірваних парних систем, яка зберігається мільйони років.
Також читайте: Дослідники виявили що майже дев’яносто відсотків медичних статей уже пише ШІ.
Зірка, яка раз у раз повертається до чорної діри, зберігає свою цілісність завдяки фізиці обертання, демонструючи дивовижну стійкість матерії в екстремальних умовах Всесвіту.
