Друг — це та людина, що допоможе нам у біді. Ми змалечку звикли до цієї істини. Подумаймо, чи є сьогодні вона ж такою актуальною?
Без жодних заперечень, прекрасно, коли у складних ситуаціях, ми маємо людину, що готова підкласти своє плече, виручити, розрадити… Але ми рідко задумуємось, чи є у нас такі друзі, що щиро можуть порадіти? З цього питання випливає ще одне цікаве відчуття — заздрість. Це зовсім інша тема, та ми розуміємо, що вони взаємопов’язані.
У бурхливий час 21 ст., коли, справді, спостерігаємо, що прості, звичайні люди, ще й до того наші друзі (та й навіть знайомі) досягають певних висот, ми не завжди щиро показуємо радість за них. Саме у цей час приходить, особливо до українського народу, в гості пані Жаба, яка наче спеціально не дає нам змоги сказати доброго слова хвальби, чи витирає усмішку, що є жестом радості та гордості за свого друга, за його перемоги.
Саме тому важливо навчитись бути другом не лише у біді, а другом, що вміє порадіти, похвалити свого товариша (товаришку) у момент злету.
А люди, що здобули, певний успіх не мають підхоплювати синдром зіркової хвороби, бо дуже часто він не виліковний. Тоді ви теж дуже несправедливо вчините зі своїми друзями, що по-справжньому у вас вірили та щиро підтримують.
