Іспанія — країна, де на Новий рік орють сніг, спалюють солом’яних діда і бабу, а опівночі вся країна одночасно їсть виноградини під бій годинника. Кожна з цих традицій має свою логіку — і свою тисячолітню або столітню історію.
@ new-s.com.ua
Це четверта стаття серії про новорічні традиції різних країн. Попередні — Японія і Греція. Тепер — Іспанія, де Новий рік святкують одразу на кількох рівнях: загальнонаціональному, регіональному і сільському. І кожен рівень має свої ритуали.
Nochevieja: іспанський Новий рік
Що таке Nochevieja? Nochevieja (дослівно — “стара ніч”) — іспанська назва новорічного вечора, 31 грудня. Це одне з найбільших свят у країні, яке поєднує давні народні традиції з сучасним карнавальним характером.
Іспанія є католицькою країною з давньою традицією святкування. Новорічний цикл тут охоплює більш тривалий період, ніж у більшості країн: від Різдва (25 грудня) через Nochevieja (31 грудня) і Новий рік (1 січня) до Дня Трьох королів (6 січня, Епіфанія) — саме в цей день іспанські діти традиційно отримують подарунки.
Дванадцять виноградин: найвідоміша іспанська традиція
Що таке традиція дванадцяти виноградин? Las doce uvas de la suerte (дванадцять виноградин удачі) — найвідоміша і найбільш дотримувана іспанська новорічна традиція: о північ, під кожен удар годинника, треба з’їсти по одній виноградині — всього дванадцять.
Кожна виноградина символізує один місяць наступного року. Встигнути з’їсти всі дванадцять до останнього удару — принести собі удачу на весь рік. Не встигнути — погана прикмета.
Традиція відносно нова. Більшість дослідників пов’язують її походження з 1909 роком, коли виноградарі регіону Аліканте отримали надзвичайно великий урожай і запропонували містянам Мадрида купувати виноград на Пуерта дель Соль для святкування Нового року. Звичай прижився і поширився по всій країні.
Сьогодні о опівночі 31 грудня на Пуерта дель Соль (головна площа Мадрида) збираються тисячі людей — і мільйони дивляться пряму трансляцію. Годинник на Пуерта дель Соль є центром новорічного відліку для всієї країни.
Оранка снігу: давній аграрний ритуал
Традиція, описана в оригінальній статті — оранка снігу — є одним із найдавніших і найнезвичніших новорічних ритуалів Іспанії. Вона збереглася переважно в гірських районах — особливо у Кантабрії, Астурії і деяких районах Кастилії.
Пастухи одягають овечі кожухи, підперезуються ланцюжками з дзвіночків і виходять на “оранку”. У плуг впрягаються не тварини, а люди — частина з них одягнена у жіночий одяг. Разом вони орють сніг.
Символіка є абсолютно прозорою для аграрного суспільства: орати землю (або сніг, що покриває її) у переломний момент — означає символічно підготувати її до майбутнього врожаю. Ритуал має доісторичне коріння — він пов’язаний із давніми землеробськими культами родючості, де зимовий сонцестій або Новий рік були моментом “пробудження” землі.
Перевдягання чоловіків у жіночий одяг є елементом, характерним для карнавальних ритуалів по всій Європі — від шотландського Hogmanay до балканських новорічних дійств. Дослідники пов’язують це з “перевертанням порядку” як магічним актом оновлення.
Агінальдо: новорічний карнавал
Що таке агінальдо? Агінальдо (aguinaldo) — іспанська новорічна карнавальна процесія, де молодь у вигадливих строях ходить з піснями по домах. Назва походить від латинського “hoc in anno” (“у цьому році”) і є спорідненою з нашим словом “колядки”.
Учасники агінальдо несуть солом’яні фігури — “Старий рік” (у вигляді діда і баби). Вони заходять у кожен будинок, виконують святковий номер — пісні, сценки, привітання — і замітають підлогу: виганяють з помешкання “накопичену за рік погань”.
По завершенні обходу “Старий рік” урочисто спалюють. Цей елемент — спалення символу старого часу — є одним із найпоширеніших у новорічних ритуалах по всьому світу: від іспанського агінальдо до перуанського спалення ляльок і японського доназурі.
Символіка єдина: вогонь очищує, знищує старе і відкриває простір для нового.
Жеребкування наречених: новорічна гра
Традиція тимчасових наречених, описана в оригінальній статті, є різновидом широко поширеної у Європі практики новорічного жеребкування пар — аналогічні звичаї існують у Шотландії, Польщі, Румунії.
Молодь витягує папірці з іменами — і пара, яка дісталася, “стає нареченими” на час від Нового року до Святок (Навколожня, 6 січня). Протягом цього часу вони мають поводитися відповідно — дарувати дрібні знаки уваги, танцювати разом на святах.
Традиція є одночасно ритуальною (жеребкування у переломний момент як спосіб дізнатися про майбутнє) і соціальною (можливість для молоді познайомитися і провести час разом під “узаконеним” приводом).
Підтасування, про яке згадує оригінальна стаття (зацікавлені намагаються “не помилитися” з вибором), є задокументованою частиною традиції — і складає значну частину жартівливого характеру свята.
Регіональне різноманіття: Іспанія — не одна традиція
Іспанія є однією з найрізноманітніших у культурному відношенні країн Європи — з сильними регіональними ідентичностями. Новорічні традиції відрізняються залежно від регіону.
Каталонія. Tió de Nadal (“різдвяне поліно”) — незвичайний персонаж, якого “годують” дітей протягом грудня, а потім б’ють палицями, щоб він “нагадував” подарунки. На Новий рік Каталонія також має свої локальні традиції.
Країна Басків. Регіон зберіг давні баскські новорічні ритуали, пов’язані з культом предків і домашнього вогнища.
Галісія (Galicia). Регіон із кельтськими коренями має особливо багату традицію зимових ритуалів — музику волинок, процесії, місцеві обряди очищення.
Андалусія. Тут новорічні традиції мають більш яскравий карнавальний характер, пов’язаний із фламенко і вуличними гуляннями.
Валенсія. Відома традицією феєрверків — регіон є одним із центрів піротехнічного мистецтва Іспанії, і Новий рік тут святкують особливо вибухово.
Що об’єднує всі іспанські новорічні традиції
При всьому різноманітті регіональних традицій, іспанські новорічні ритуали мають спільні теми.
Очищення. Замітання підлоги в агінальдо, спалення Старого року, ритуальна оранка — всі ці дії є формами символічного очищення простору від накопиченого за рік.
Спільність. Іспанські новорічні традиції є колективними за своєю природою — вони вимагають участі громади, а не просто родини. Карнавальна процесія, жеребкування пар, спалення фігур — все це громадські події.
Зв’язок з природним циклом. Оранка снігу, виноград (символ урожаю), солом’яні фігури — іспанські традиції зберегли зв’язок із аграрним календарем, навіть у тих районах, де більшість людей вже давно не займається землеробством.
Сучасне святкування: що збереглося, що змінилося
Традиції, що збереглися майже повністю:
- Дванадцять виноградин — практично у кожній іспанській родині
- Nochevieja як головна вечірка — масові гуляння у містах
- День Трьох королів (6 січня) — головний день подарунків для дітей
Традиції, що зберігаються регіонально:
- Агінальдо — переважно у сільській місцевості і малих містах
- Оранка снігу — гірські райони Кантабрії, Астурії
- Жеребкування наречених — окремі села і громади
Нові елементи:
- Масові телетрансляції з Пуерта дель Соль
- Корпоративні новорічні вечірки (cenas de empresa) наприкінці грудня
- Зростання туристичного інтересу до регіональних традицій
Також читайте: Новий рік у Греції: камінь як подарунок і система ритуалів очищення.
Оранка снігу, дванадцять виноградин, спалення Старого року — іспанські новорічні традиції є, мабуть, одними з найрізноманітніших у Європі.
За кожною з них стоїть одна і та сама ідея: Новий рік — це момент розриву зі старим і символічного закладення нового. Форми різні — суть незмінна протягом тисячоліть.
І десь у горах Кантабрії хтось, можливо, і сьогодні орає сніг — щоб урожай наступного року був щедрим.
