«А ми вперше за всі роки заборон, а потім уже й суспільної амнезії, відзначили 70-ліття Голодомору. І, дослухавшись до американця з племені чероко, у якого в душі своя негаснуча свічка скорботи, поклали собі на пам’ять мільйонів жертв кожної останньої суботи листопада ставити у вікні поминальну свічу».
Ліна Костенко «Записки українського самашедшого»
Сьогодні весь світ вшановує пам’ять жертв голодомору 1932-1933 років.
Прикро спостерігати, як багато «очільників» теперішньої влади не розуміють до кінця, що ж зробили з українською нацією, а так для «V» на телеекранах «посвітяться», щоби згадати про тих людей, які загинули у 1932-1933 роках.
Сьогодні День пам’яті і скорботи за тими людьми, що відійшли у вічність через знищення фізіологічними та психічними муками! Людям 21 століття навіть на 0,01 % важко уявити, що це був за час! Ми сьогодні бачимо, як нещадно їжу викидають у смітники. Батьки намагаються своїм діткам-студентам дати щось смачненьке, але останнє не прирівняється до хот-дога чи чебурека… Так і живемо. Та зараз не про те.
Приємно, що більшість українців все-таки визнає голодомор 1932-1933 років геноцидом української нації. Наші предки заслужили, щоби про них, хоча б в один день у році згадали.
Не підведімо їх! Запалімо сьогодні о 17 годині свічку на своєму вікні!!!
